Хто перший перетнув тихий океан

Хто відкрив Тихий океан і в якому році?

Хто відкрив Тихий океан

Відкриття нового океану пов’язують з ім’ям іспанського конкістадора Васко Нуньєс де Бальбоа. Восени 1512 Бальбоа, що був тоді губернатором іспанської колонії Дарьен, вирушив на захід від узбережжя Атлантичного океану у супроводі 192 осіб, озброєних списами і алебардами, зі зграєю собак. Їм вдалося перетнути перешийок, що з’єднує Північну Америку з Південною, подолавши важкопрохідні ліси, тропічні болота і скелясті хребти. По дорозі вони кілька разів зустрічали індіанців, повних рішучості не пускати чужинців на свої землі. На відміну від корінних мешканців островів Вест-Індії місцеві жителі не збиралися схиляти коліна перед європейцями, не боячись нападати на великій озброєний загін в шоломах і кірасах. Тому до кінця експедиції від нього залишилося всього 28 чоловік.

Експедиція Магеллана і «Тихе море»

Хто відкрив Тихий океан для європейських мореплавців? Цим ми зобов’язані організатору першого кругосвітнього плавання Фернана Магеллана. Саме його кораблі в листопаді 1520 вперше опинилися в невідомому океані і перетнули його. І якраз Магеллан дав йому назву El Mare Pacifico — Тихе море.

Для сучасної людини, начулися про шторми, що вирують в Тихому океані, про хвилі розміром з десятиповерховий будинок, про тропічні тайфуни, його назва звучить трохи дивно. Але Магеллану під час його експедиції просто пощастило з погодою. Після того як з великими труднощами кораблі пройшли вузьких і звивистих протокою, названим згодом ім’ям Магеллана, вони опинилися перед великим водним простором, доти не знайомим європейцям. Спочатку судна йшли під рівним попутним вітром. А потім опинилися в зоні майже повного безвітря.

Кораблі просувалися ледь-ледь по безмежної гладіні океану. Припаси давно закінчилися, прісна вода протухнула. А траплялися на шляху острова були не підходять для висадки на берег. Команда, втрачала людей через голод і цинги, проклинала «Тихе море» .

Але все ж океан був пройдений. А 21 квітня 1521 сам Магеллан загинув, вплутавшись в міжусобицю місцевих племен. Шлях додому довелося очолити його товаришеві Себастьяну Елькано.

Отже, Магеллан зі своїми супутниками — той, хто відкрив Тихий океан і дав водойми нинішню назву.

Гіпотеза Хейєрдала про заселення Океанії

Коли ми говоримо, хто відкрив Тихий океан і в якому році, маємо на увазі, коли він став відомий європейцям. Але ж острови Океанії були заселені давно. Для їх жителів Тихий океан є батьківщиною, їм не знадобилося його відкривати. А ось звідки на острови прийшли їх предки? Хто з них відкрив Тихий океан близько сорока століть тому?

На це рахунок існують різні думки. Знаменитий норвезький дослідник і мандрівник Тур Хейєрдал вважав, що заселення островів відбувалося зі сходу, з Південної Америки. Він стверджував, що індіанці могли долати тисячі миль по океану, користуючись морськими течіями і попутними вітрами. Сам Хейєрдал довів можливість таких подорожей в 1947 році, перепливши Тихий океан на бальсового плоту «Кон-Тікі», зробленому за зразком індіанських плотів.

Протилежна думка

Француз Ерік Бішоп дотримувався іншої точки зору. Він вважав, що ні індіанці плавали до островів, а жителі Полінезії здійснювали подорожі до берегів Південної Америки. При цьому вони і зараз залишаються майстерними мореплавцями, та це й не дивно. Обійтися без тривалих подорожей, живучи на віддалених один від одного клаптиках землі у Великому океані, було просто неможливо. І мова місцевих жителів містить стільки морських термінів, як жоден інший у світі. Саме полінезійці, на думку Бішопа, заселили згодом острова біля західного узбережжя Тихого океану.

В даний час більшість вчених вважає, що освоєння населеної нині суші в Тихому океані йшло від східних берегів Азії на захід. І китайські джонки могли бути першими не тільки у відкритті островів в океані, але й у відкритті Америки задовго до Колумба.

Для росіян же Тихий океан відкрили козаки Івана Москвітіна, які досягли узбережжя Охотського моря в 1639 році.

Источник

Кто открыл Тихий океан. История открытия. Название

Открытие Тихого океана

Кто открыл Тихий океан?

Первым европейцем, открывшим Тихий океан, и увидавшем его с суши, с высоты Панамского перешейка, был губернатор испанской колонии Васко Нуньес де Бальбоа (1475–1519 гг.) Испанский конкистадор, представитель худородного дворянства, Нуньес де Бальбоа в поисках богатой южной приморской страны (Перу) был первым из европейцев кто пересек Панамский перешеек в его самом узком месте и 29 сентября 1513 года вышел (с отрядом из 27 человек) к Тихому океану.

Это водное пространство, лежащее к югу от перешейка, Бальбоа назвал Южным морем и провозгласил владением испанской короны (не зная того, что перед ним раскинулся величайший из океанов на планете).

Почему Тихий океан назвали Тихим?

Первый европейский мореплаватель проплывший по водной глади океана – Фернан Магеллан (около 1480–1521 гг.)

1520 год, 28 ноября – в открытый океан вышел Магеллан. Он смог пересечь океан от Огненной Земли до Филиппинских островов за 3 месяца и 20 дней. И назвал океан так за то, что за все это время следования экспедиция ни разу не попала в шторм.

История открытия тихого океана

1513 год, осень – отряд испанских конкистадоров руководимых Васко Нуньеса де Бальбоа пробирался через густые заросли, держа путь через тропический лес Центральной Америки на запад. Жара была изнуряющей. Пот ручьями стекал по телам, чем вызывал нестерпимый зуд под одеждой, прикрытой панцирями. Идти без них конкистадоры не решались, потому как индейские стрелы не знали промаха. Большие собаки, которыми испанцы травили жителей встречающихся деревень, еле тащились, высунув язык. Куда же так стремились завоеватели?

Чтобы разузнать, где у индейцев спрятано золото, солдаты подвергали пленных жестоким пыткам. И кто-то не смог выдержать, рассказал, что на юго-западе раскинулась богатейшая страна, с горных вершин которой видно Большое море. Там есть много желтого металла, который зачем-то очень нужен чужестранцам. Местные жители не очень то его ценили. Золото мягкое и годилось как правило на украшения. Нож и наконечник из обсидиана и кремния был куда лучше.

К золоту, к богатству, которое мерещились во снах, пробирались остатки большого отряда конкистадоров, набранных из колонистов новых земель. Бальбоа был настоящий бандит: бессмысленно жестокий, жадный до наживы, он не боялся ничего, если впереди маячил призрак золота.

Тяжелым был путь испанцев. Густой лес и высокие горные цепи вставали на их пути. Голод и желтая лихорадка сопутствовали отряду, вырывая одного за другим ее участников. Индейцы, неуловимые, как лесные тени, подстерегали конкистадоров, и те или умирали от отравленных ядом стрел, или исчезали без крика и навсегда. Пропавших ни кто не искал.

Честолюбие, авантюризм, полное отсутствие щепетильности в выборе средств для достижения цели были присущи этому человеку…

Сентябрь подходил к концу, когда, взобравшись на вершину одной из гор, экспедиция увидела впереди бескрайнюю равнину голубой воды. Это и было Южное море — Великий, или Тихий, океан.

На берег бухты испанцы вышли 29 сентября и в честь святого Мигеля (Михаила) назвали ее Сан-Мигель. Так она называется и сегодня. Во время начавшегося прилива, Бальбоа надел роскошный камзол, взял в руки кастильское знамя и, войдя в воду, торжественно начал читать грамоту, составленную специально по этому поводу нотариусом: «…вступаю во владение для кастильской короны… этими южными морями, землями, берегами, гаванями и островами, со всем, что в них содержится…»

С берегов Дарьенского залива, где были расположены основанные конкистадорами населенные пункты, Бальбоа снарядил судно в Испанию с известием о великом открытии. К нему он предусмотрительно приложил груду золота и 200 удивительных жемчужин — пятую королевскую часть награбленного богатства. Он все верно рассчитал. В ответ из Испании к нему пришли милостивые грамоты и новые отряды «безработных» дворян, которые мечтали приобщиться к невероятным богатствам Золотой Кастилии, как называли эти земли в те времена. Так был впервые открыт европейцами Тихий океан. Не в плавании с борта судна, а с земли, с берега.

В заключение следует отметить, что дон Бальбоа все же получил по заслугам. Когда монарх начал осыпать его милостями, новый наместник Золотой Кастилии на всякий случай велел арестовать конкистадора и отрубить ему голову. Благо причин для смертного приговора долго искать не приходилось.

Фернан Магеллан

Честолюбивый Фернан серьезно увлекся мореплаванием. В стремлении оказаться подальше от дворцовых интриг…

А вот первое знакомство с Тихим океаном с борта корабля принадлежит Фернану Магеллану (Магальяншу), — бедному португальскому дворянину, который отправился к берегам страны Святого Креста, как называли Южную Америку в те времена, для поиска водного прохода из Атлантики в Южное море. Проход этот необходим был испанцам, чтобы западным путем можно было добираться до Пряных островов. Такое называние дали купцы Молуккским островам. Задачу Магеллан смог выполнить. Однако, вмешавшись в междоусобицу на Филиппинах, погиб. Островитяне закидали его копьями и изрубили тесаками.

Лишь одно судно из пяти, отплывших от испанских берегов, возвратилось в родной порт, обойдя весь земной шар. Привел его капитан Хуан Себастьян Элькано.

Наследие

На тихоокеанском побережье Панамы поставили памятник Васко Нуньесу де Бальбоа, его именем назвали основную денежную единицу этой страны. А Магеллан стал… проливом.

Трехнедельная экспедиция отряда Бальбоа к западной оконечности Южной Америки, и кругосветное путешествие команды Магеллана имели грандиозные последствия, изменилось мировоззрение европейцев, были перекроены карты.

Многие из средневековых иллюзий были развеяны – к примеру, о том, что южнее берегов Америки лежит еще один материк, таинственная terra incognita.

Нет земли – есть море, точней океан. Кроме этого опытным путем удалось доказать, что Земля в действительности круглая, как предполагали еще в античные времена.

Интересные факты

Следует отметить что, когда Бальбоа в 1510 г. уговаривал первых испанских колонистов отправится с ним в глубь материка, среди последних находился прославившийся со временем Франсиско Писарро. Тогда Писарро не захотел идти с будущим первооткрывателем Тихого океана. Звездный час Писарро настанет 20-ю годами позже. В 1532 г. он завоюет Перу, …империю инков…, и станет обладателем невиданного количества золота.

Источник

Васко Нуньес де Бальбоа — шумный открыватель Тихого океана

Не известно, кто открыл Тихий океан. Миллионы лет люди жили на его берегах и островах. Но в учебниках пишут, что открытие сделал один испанский конкистадор.

Родившийся в 1475 году в семье благородного испанского идальго Васко де Бальбоа с детства был склонен к авантюрам. В 1501 году, он бросил придворную службу и отправился в недавно открытую Америку. Пять лет Васко в составе команды испанского корабля изучал побережья современных Панамы и Колумбии. Получив свою долю добычи от этих исследований, больше напоминавших набеги, он осел на Гаити, где занялся разведением свиней. Его фермерство продолжалось недолго. В 1509 году, спасаясь от кредиторов, Бальбоа вместе с любимой собакой спрятался в бочке на борту одного из кораблей, направлявшихся в Панаму. В пути моряки нашли беглецов. От высадки на ближайший необитаемый остров Бальбоа спасло знание континентального побережья.

Харизматичный Васко быстро завоевал авторитет у команды и находившихся на борту колонистов. Высадившись на берег, испанцы подверглись нападению большой толпы вооружённых индейцев. Бальбоа взял руководство обороной на себя и одержал убедительную победу. После этого он стал фактическим руководителем экспедиции. Мстительный капитан позавидовал ему, и, вернувшись на Гаити, объявил Васко мятежником. Прослышав об этом, Бальбоа понял, что для прощения ему необходимо сделать испанскому монарху поистине королевский подарок. От индейцев он узнал о существовании большого моря на западе и богатого золотом царства инков на юге. Их-то он и решил преподнести в дар.

В сентябре 1513 года 180 испанских солдат и 600 индейских носильщиков под руководством Васко де Бальбоа двинулись с карибского побережья панамского перешейка на запад. Двадцать дней они продирались сквозь джунгли, отражая нападения племён. 29 сентября Бальбоа, поднявшись на холм, увидел простор моря и сразу объявил и его, и все омываемые им земли собственностью испанского короля. Так был открыт Тихий океан.

В благодарность король назначил Бальбоа губернатором всего побережья открытого моря. С этого времени смыслом жизни конкистадора стало соперничество с вышестоящим чиновником — администратором колонии — Педро де Авила. Оба писали друг на друга жалобы в Мадрид, но кляузы Бальбоа выглядели убедительнее. Узнав о том, что готовится его смещение, де Авила в январе 1519 года приказал срочно арестовать своего соперника и казнить.

Источник

Відкриття Тихого океану

Альфред Лотар Вегенер, німецький геолог (1880 — 1930), померлий у Гренландії, обґрунтовуючи свої теорії про дрейф континентів, ствердив, що в перші геологічні епохи Америка становила одне ціле з рештою суходолу. Вегенер був також переконаний, що якоїсь певної хвилі суходіл тріснув: сучасний американський континент відокремився від нього і, дрейфуючи на захід, спинився посеред океанів між євро-африканським “Заходом” та азійським “Сходом”. У разі слушності цієї теорії можна б сказати, що з погляду геології Америка “обрала” таке місце розташування, аби дивитися через Атлантичний океан на Європу, прихилившись спиною до Тихого океану, тобто розмістилася на захід від Європи і на схід від Азії. Ці невеличкі літературні вільності не мають іншої мети, ніж висвітлення чисто людського аспекту, що наклався на ці загадкові фізичні процеси.

Через мільйони років три невеличкі кораблі, три тендітні шкаралупки, яким судилася велика доля, перетнули морську безодню, яка утворилася внаслідок стародавнього розламу земної кори, й дісталися велетенської брили, що відокремилася від прадавнього суходолу, аби так чи інакше повернути її до європейського лона.

Парадокс, але іспанці вирушили на пошуки країн “Сходу”, овіяних за тих часів легендами: Колумбова експедиція мала дістатися Індії, яку тоді нерідко відвідували португальці, пускаючись у далекі морські мандри — на пошуки міфічної країни Офір. Своїми дивовижними морськими подорожами довкола світу португальці разом з іспанцями мали довести, що Земля — куля, подібна до тієї, яку змайстрував у себе в Нюрнберзі Мартін Бехайм, а не велика площина, обмежена на заході Атлантичним океаном, а на сході — далекими азійськими морями. Їхні мандри переконали в кулястій формі Землі, а отже, і в її єдності.

Через рік після тріумфальної Колумбової подорожі Васко Нуньєс де Бальбоа, вояк і авантюрист родом з андалузького міста Хереса, вибирається в Центральну Америку на пошуки проходу в Тихий океан. Легковажачи небезпеками незнаних і диких країв, він провів свій загін крізь джунглі й після всіляких пригод зумів подолати сучасний Панамський перешийок. На світанку 26 вересня 1513 року він помітив з вершечка пагорба величний океан, названий згодом Тихим, що сяяв у вранішньому промінні сонця. Діставшись берега, Бальбоа робить театральний, проте не позбавлений величі жест, — як був, в обладунках, заходить у воду із прапором Кастилії в одній руці та шпагою в другій і урочисто проголошує цей океан власністю іспанського короля.

Відтоді починається епоха, що її можна б назвати епохою панування Іспанії на Тихому океані. Започаткують її Магеллан та Елькано, які після Атлантичного перетнуть щойно відкритий Тихий океан (1520—1521). Магеллан помре на Філіппінах, а Елькано продовжить навколосвітню подорож через Індійський океан і повернеться до Іспанії, обпливши Ріг Доброї Надії і завершивши таким чином перше в історії навколосвітнє плавання. Після цього подвигу на його гербі з’явиться земна куля з написом “Primus circumdedisti me” — “Ти перший обплив довкола мене”.

Численні іспанські експедиції вирушають на розвідини цього велетенського океану слідом за тими, хто в одному, а часом в обох напрямках перетнув Тихий океан — Лоайзою, Елькано і Саласаром (1526), Сааведрою (1527 — 1529) Фльялобосом (1542 — 1945), Легаспі і Урданетою (1564 — 1565), Арельяно (1565), Менданьйою і Сармієнто де Гамбоа (1567 — 1569), Фернандесом де Кіросом (1605 — 1606). Менш як за століття іспанські мореплавці в цих подорожах відкрили і назвали такі архіпелаги, як Філіппінські, Маріанські, Каролінські, Маркізькі острови, Нова Гвінея; острови Санта-Крус, Соломонові, Гавайські, Уейк Гуам, Нові Гебриди, Гвадалканал, Гілбертські, Маршаллові, Галапагос, Хуан Фернандес, Флорес, Бікіні, Торресову протоку й Австралію (на честь іспанських королів з Австрійського дому), не рахуючи давно вже забутих назв багатьох інших територій.

У той самий час до Тихого океану вирушають і такі відважні англійські мореплавці, як Дрейк, Кевендіш та Спілберген, правда, головно, щоб перехоплювати іспанські галеони з їхніми багатющими вантажами та сповіщати своїх володарів про дії іспанської корони. Та незважаючи на ці піратські дії, Тихий океан лишався вотчиною іспанців.

Ще й у XVIII столітті, коли починається занепад її могутності, Іспанія відряджає великі морські й наукові експедиції до берегів Британської Колумбії (Канади) й Аляски — “Північних Каліфорній”. Топонімія тих місць доносить спогад про іспанських мореплавців та вчених, які з 1773 по 1793 рік методично досліджували західне узбережжя Північної Америки, цікавлячись її рельєфом, фауною та флорою, а також тамтешнім населенням, забираючись далеко на північ, до шістдесятої паралелі, аж за Алеутські острови, що неподалік Берингової протоки.

Перше в історії регулярне морське сполучення

Стосовно “епохи іспанського панування” на Тихому океані не буде перебільшенням сказати, що панувати в цьому регіоні два з половиною століття іспанці змогли завдяки створенню безприкладної в історії служби регулярного морського сполучення, яка обслуговувала два океани, — з допомогою славнозвісного “Манільського галеона”.

У проміжку між 1565 і 1569 роками ще один іспанський вояк, Мігель де Легаспі, завоював для іспанської корони Філіппінські острови, названі так на честь Філіппа II. Іспанія обернула їх в одне з найнадійніших своїх володінь і в основну тихоокеанську базу. Тож цей великий архіпелаг найдовше лишався її колонією на Далекому Сході: іспанці там затрималися більш як на три століття, аж до 1898-року. Велика спорідненість менталітету іспанців і навіть деяких їхніх звичаїв з азійським світом нагадує про ті далекі часи.

Маніла на Філіппінах була місцем приписки іспанських галеонів, що здійснювали регулярне сполучення через Тихий океан з портом Акапулько на мексиканському узбережжі. Перші регулярні морські рейси до Мексики датуються 1573 роком. Тривали вони до 1811 року включно, тобто 238 років. Згадані галеони, місткістю до двох тисяч тонн, проектовано в Іспанії, а потім побудовано на манільській корабельні Кавіте з міцних порід тропічних дерев, здатних витримати важкі умови майбутнього плавання.

Подорож з Акапулько до Маніли у напрямку північно-східних пасатів тривала шістдесят днів. Плавання назад було далеко довше й небезпечніше. Кораблям доводилося підніматися на північ, майже на широту Японії, аби спіймати західні вітри, а потім спускатися крізь смуги частих буревіїв до мексиканського узбережжя. Пливти туди й назад було близько 18 000 морських миль. Такі рейси майже з винятковою пунктуальністю здійснювались два з половиною століття. І це за часів, коли плавання було тільки на вітрильниках, прокладаючи шлях за компасом та вельми приблизними морськими мапами, коли все залежало від вітрів, течій, тайфунів, не кажучи вже про самотність, спеку, цингу, бері-бері… та піратів.

Манільські галеони уможливлювали постійне сполучення між Азією, Америкою та Європою, бо прихід кораблів до Акапулько узгоджувався через центральноамериканський перешийок із рухом іспанських човнів, які здійснювали зв’язок з Європою через Атлантичний океан. Сотні, якщо не тисячі кораблів було залучено на двох океанах до мережі, яка з’єднувала три континенти.

Отже, іспанський порт Маніла став осереддям світової торгівлі, куди прибували чи то прямо, чи через Китай японські товари, товари з Борнео, Яви, островів Прянощів (Молукських островів), з Індії, Цейлону, Сіаму, Камбоджі та Малайзії. Галеони завантажувались казковими багатствами, які зачаровували європейців: золотом, перлами, сіамськими сапфірами, лаковими виробами, китайським шовком, амброю, сандаловим деревом і камфорою, нефритом, мінгською порцеляною, мускусом, коринкою, гвоздикою, перцем, карі… Але водночас з всіма тими коштовностями вони перевозили ідеї, смаки й традиції азійського Сходу, які відчутно позначилися на іспанській Америці й скорили Європу, спонукавши її до торгівлі з цим континентом. На світ з’явилося багато східних компаній, які пізніше множилися, як гриби.

Місток між Сходом і Заходом

Звісно, за доісторичних часів азійські народи колонізували американський континент, перебираючись через Берингову протоку або дістаючись його берегів із Полінезії. Але лише новітнє “відкриття” Тихого океану по справжньому відкрило їм шлях до Америки.

Як слушно зауважив мексиканський письменник Едуардо Еспіноза, Америка потерпіла від “дезорієнтації”. Успадкувавши європейський світогляд, американці називають Азію Далеким Сходом, в той час як “Схід” цей насправді розташований на захід від Америки; а власне Америка міститься на Схід від Китаю і Японії… Це уподібнення географічних і культурних понять, характерних для Європи, завадило Америці завважити, що Азія, яку вона вважала вельми далекою, насправді розташована “зовсім в іншому місці” і “наближається” до неї, Америки, через Тихий океан, аби, сказати б так, поплескати її по плечу і нагадати про свою присутність. А вона і справді не забарилася, вона вихлюпує на американські береги все нові й нові хвилі емігрантів, дедалі численніші общини яких дають все нових і нових метисів і, можливо, стануть новим етнічним і культурним горнилом, що матиме наслідки, які годі передбачити.

Американський континент нарешті усвідомив, що його розташування поміж двох великих океанів, Атлантичного і Тихого, на півдорозі між Європою і Азією, робить із нього міст між Сходом і Заходом — цими двома швидше концептуальними, аніж географічними сутностями, між Сходом і Заходом, які впродовж сторіч вважалися розташованими на протилежних краях велетенського непорушного прямокутника, в той час як лежали вони на сфері і положення їхнє змінювалося залежно від місцеперебування спостерігача. Америка, повернена, з одного боку, до чисто умовного “Заходу”, а з другого — до менш умовного “Сходу”, можливо, якось спроможеться синтезувати їх обох, подібно до того, як п’ять століть тому, коли її “відкрили”, вона принесла уявлення про сферичність світу, а отже, і про його можливу єдність.

Америка, заселена на світанку людської історії вихідцями з Азії, а пізніше вихідцями з Європи, може, і стане зрештою ідеальною колискою отої “космічної раси”, про яку мріяв мексиканський філософ Хосе Васконселос?

Источник